Антитеза Порядок – Хаос: алхімічні ремінісценції в реаліях постіндустріальної епохи

[aurum_nostrum]

Культурна спадщина європейського Середньовіччя – доби, коли закладалися підвалини буття сучасної Європи [1], – за наших часів не втратила актуальності, свідченням чого є неабиякий суспільний інтерес до проявів цієї епохи [2]. Зокрема, це стосується середньовічної алхімії – багатогранного, загадкового, суперечливого, романтичного та креативного феномена.

Сучасний український дослідник О. Дроздов вбачає цивілізаційний подвиг алхіміків у боротьбі з природною ентропією, створенні історично першого предмету та матеріального базису хімічної науки – індивідуальних речовин [3]. Та й алхімік А. Лібавіус визначав свою справу як «мистецтво здобуття чистих есенцій зі змішаних тіл» [4]. У цьому вимірі діяльність алхіміків набуває ознак епохальної боротьби з Хаосом.
  Алхіміки традиційно оцінювали своє Мистецтво як наслідування нативних процесів самовдосконалення та «дозрівання» речовин у Природі («Мистецтво наслідує Природу» [5]), що принципово узгоджується з телеологічними поглядами великого Стагірита [6]: «… якщо в мистецтві є [причина] «заради чого», то і в природі. Це є найбільш очевидним, коли хтось лікує самого себе: саме на таку людину схожою є природа» [Фізика ІІ, 8]. В антропоморфному алхімічному Універсумі надра ототожнювалися з лоном Матері-Землі, де метали та мінерали живуть та розвиваються, як живі істоти [7, с. 155, 161]. «Немає сумнівів, що … метали будуть самі собою перетворюватися на золото й срібло, якщо залишити їх у копальні на час, необхідний для того, щоб ця дія природи могла проявитися» [8]. Алхімік лише прагне прискорити процеси самовдосконалення матерії, імітуючи земні надра в мікрокосмі реторт [7, с. 243], де у стислі терміни з Хаосу має сформуватися Порядок. Природа мислиться єдиною та впорядкованою за загальним, але ще невідомим людині законом. За легендою, що наведена в романі В. Гюго «Собор Паризької Богоматері» [9], філософ Аверроес зарив у землю сонячний промінь, де той за вісім тисяч років мав перетворитися на золото. Дозрівання мінералів, вочевидь, мислилося значно швидшим. Принаймні, середньовічні рудокопи вважали, що у вичерпаних копальнях можна відновлювати видобуток вже за кількадесят років. 

Як не дивно, ці архаїчні вірування знаходять підтвердження у наш час. У вщент вичерпаних та покинутих ртутних копальнях Центрального Донбасу (Микитівське родовище, зокрема, кар’єр «Чагарники») за останні два-три десятки років дійсно сформувалися виразні друзи кіноварі, мінерального носія заповітного алхімічного первня – Меркурію-ртуті. Дати раціональне пояснення цьому явищу складно, натомість воно існує й цілком вкладається в алхімічну парадигму [10].  Процеси впорядкування та візуалізації речовин в умовах масованого антропогенного впливу принципово не суперечать концепції «дозрівання» мінералів. Внаслідок складних фізико-хімічних процесів на териконах та під гірничими відвалами концентруються речовини високого рівня впорядкованості: сублімована сірка, кристалічні солі, інші мінеральні утворення [11]. Природа знову створює Порядок із Хаосу.
  Людина, діяльність якої набула ознак значущого геологічного фактора планетарного масштабу [12], прискорює природні процеси у потрібних їй напрямках – у величезних кількостях видобуває руди та у стислі терміни перетворює їх на метали. У відповідь Природа прагне заповнити утворену порожнечу через прискорення зворотних процесів, але не повертається у вихідну точку – в антропогенних системах відбувається інтенсивний ріст нових мінеральних форм. Металеві вироби – рейки, гайки, троси, труби – у надрах териконів зазнають докорінної мінералізації й стрімко перетворюються на новітні руди гематитової природи [10].

  Ці явища свідчать про дію прихованих природних закономірностей та потужних компенсаторних механізмів у двоспрямованих переходах Хаос-Порядок. Природа постає як цілісна система, в якій ентропійний фактор має місце, однак не є абсолютним. Властиві алхімії уявлення про єдність Універсуму та його самовпорядкування діалектично відроджуються в новій якості. Те, що стародавні майстри лише передбачали, ми, в умовах потужного антропогенного впливу на Природу, спостерігаємо на власні очі.

Література:

1. Хейзинга Й. В тени завтрашнего дня // Homo ludens. В тени завтрашнего дня / Й. Хейзинга. – М.: АСТ, 2004. – С. 357.
2. Родигін К.М. «Містична ніч» Середньовіччя в контексті сучасної західної культури / К.М. Родигін // Філософські виміри сучасної соціальної реальності: матеріали міжнародної наукової конференції. – Донецьк: ДонНУ, 2011. – С. 64-66. 
3. Дроздов А.М. Научный подвиг. Культурно-историческая реабилитация средневековой алхимии / А.М. Дроздов. – Кривой Рог: Видавничий дім, 2007. – 328 с.
4. Partington J.R. A History of Chemistry / J.R. Partington. – London: Macmillan, 1971. – Vol. II, Part 2. – P. 253. 
5. Martin C. Alchemy and the Renaissance Commentary Tradition on Meteorologica IV / C. Martin // Ambix. – 2004. – Vol. 51, No. 3. – P. 249. 
6. Аристотель. Физика / [пер. В.П. Карпова] // Соч. в 4-х тт. / Аристотель; [под ред. И.Д. Рожанского]. – М.: Мысль, 1981. – Т. 3. – С. 100.
7. Элиаде М. Кузнецы и алхимики // Азиатская алхимия / М. Элиаде. – М.: Янус-К, 1998. – С. 140-269.
8. Фома Аквинский. О камне философов и прежде всего о телах сверхнебесных / Фома Аквинский // Свинцовые врата алхимии: Теории, символы, практика / [сост. В. Рохмистров]. – СПб.: Амфора, 2002. – С. 274.
9. Гюго В. Собор Паризької Богоматері / В. Гюго; [пер. з фр. П. Тернюка]. – К.: Вища школа, 1981. – С. 233.
10. Родигін К.М. Феномен алхімії: Час, Хаос і Порядок / К.М. Родигін, В.В. Білецький // Схід. – 2009. - № 8 (99). – С. 113-116.
11. Родигін К. Визначення складу суміші солей, утворених при горінні терикона / К. Родигін // Праці наукової конференції студентів хімічного факультету Донецького національного університету (19-20 квітня 2006). – Донецьк: ДонНУ, 2006. – С. 92-93.
12. Вернадский В.И. Мысли о ноосфере // Биосфера и ноосфера / В.И. Вернадский. – М.: Наука, 1989. – С. 185.

Перша публікація:
Родигін К.М. Антитеза Порядок – Хаос: алхімічні ремінісценції в реаліях постіндустріальної епохи / К.М. Родигін // Наука: вчера, сегодня, завтра: материалы XVII Международной научно-практической конференции по философским, филологическим, юридическим, педагогическим, экономическим, психологическим, социологическим и политическим наукам. Часть 1. – Горловка, 2012. – С. 75-77.

Лінк